З Вікторією Гресь ми познайомилися 25 років тому. Я працювала редактором дитячої програми « Еники- Беники» на єдиному тоді українському ТБ каналі УТ-1. А Віка була художником по костюмах в Ужгородському обласному драматичному театрі. В ті часи нереального злидста І бідності, тотального дефіциту і страшних турецьких светрів , Віка з якихось клаптиків, ниточок і фантиків створювала нереально красиві костюми нашій примі - ведучій, нині популярній актрисі Риммі Зюбіній.
В 90-их стиль від Гресь - це був театральний печворк, ідеально підібрані за фактурою і кольористикою лоскуточки. Але, насправді, то було від страшної бідності - купити обріз тканини було майже нереально, а Гресь творила чудасію з підручних матеріалів. Я й досі пам‘ятаю її маленьку затишну квартирку в Ужгороді, нереальний смак натуральної кави ( тоді й розчинна здавалася непоганою, а тут в турочці, з густою пінкою, запашна) і свій перший костюм від Гресь. Він і досі є в моїй шафі, хоч я безжалісно роздаю всі речі, які не ношу більше 2 років, а цей висит вже чверть століття. Ніжно - пастельний ,з лоскутків, костюм, спідниця й піджак, й сумочка в тон. Вікторія мріє зробити показ на 50 - річчя свого Будинку Моди. Й мені треба буде схуднути на якихось там 15 кг, аби влізти в той прекрасний ретро - костюм, доповнити його класичними перлами й елегантною , 80- річною літньою пані прийти на той ювілей Будинку Моди. Впевнена, Гресь мене запросить!
В мене немає фотосесій в речах від Гресь. Лише тому, що я ненавиджу фотосесії і в мене в принципі немає фотосесій. Зате живих непостановочних фото з життя - повно. Якось я примчала в її майстерню з криком:» Рятуй, за 2 дні інавгурація президента Ющенка, а мені немає що одягти!» Я так багато працювала в ті дні, що забула щось замовити пошити, й на магазини часу не було. Віка обвела оком шафи- полиці, нічого парадного там не було. В вікні майстерні виблискувало пайєтками рожеве пальто на манекені. « Я заберу це пальто»- благо, тоді я влазила в усі подіумні речі . Так в моєму гардеробі поселилося це унікальне пальто , розшите паєтками, прикрашене елементами старовинної вишивки з рушників. Я одягала його двічі: на інавгурацію Президента Ющенка в 2005 і на якийсь важливе дипломатичне прийняття. Пальто в шафі- , чекає іншого важливого .урочистого часу . Її сукні і костюми сучасні, але вони дорослішають разом з нами. Й мені в них комфортно в мої сьогоднішні 47, з моїми зайвими 15 кг, які ніяк не хочуть тікати. Я люблю ці делікатні елементи театру в її одязі- трохи вишивки, комірці з камінчиками, камеї, великі декоративні шви . Мене зігріває її ручна робота, вона створю захист. Й ці сукні не залишаються непоміченими: колежанки завжди запитують, звідки костюм, від Гресь? Й навіть коли щось гарне буває не від Гресь, то завжди запитують: це Гресь?):
Наші сукні іноді народжуються довго й навіть переливаються. А іноді - за пару днів. Якось я примчала до Віки з проханням пошити вечірню довгу сукню - на завтра. Й вона це зробила. Й ця фіолетова, улюбленого кольору - шовкова туніка - моя улюблена. Й закінчиться війна, і я одягну її в театр. Або на річницю весілля. Або - на вечірку з просеко, до Віки Гресь.
